Районний огляд-конкурс шкільних екологічних агітбригад
Земля загине, якщо зміни на краще не буде,
ми мужні і сильні, під захист візьмемо її, люди!
22 березня в районному будинку культури виступила шкільна команда "КРОКУС"
___________________________________________________________________________________________________
Дослідницько – пізнавальна група
"Два кольори"
історико-етнографічної експедиції
«Україна Вишивана»
керівник групи : Курило Ірина Миколаївна
Вишивка – складне, багатогранне явище
культури українського народу.
Це один із найдавніших, найбільш масових і розвинених видів народної творчості в Україні.
Тема дослідження:
Вшанування української вишивки та, застосування її у побуті, знайомство з майстрами.
Мета групи:
- зібрати і дослідити орнамент та символіку вишивок;
- освоїти різні техніки вишивання;
- у ході досліджень, пошуків, зафіксувати та належним чином оформити всі зібрані матеріали;
- дослідити застосування вишивки в житті народу(обрядові речі, побутові предмети та одяг, твори мистецтва);
- обовязково зберегти та продовжити традиції мистецтва української вишивки.
«Мені сорочку мама вишивала,
неначе долю хрестиком вела...»
Зібравшись на засідання, колектив нашої групи, обговорив план та деталі роботи по дослідженню застосування вишивки в житті народу(конкрено наших односельчан).
Для дослідження ми взяли роботи берегині українських народних традицій - Рогової Віри Антонівни. Обговорювали основні призначення вишивки - прикрашання одягу та інтер’эрно-обрядових тканин. Любить майстриня вишивати, і в процесі наспівувати ліричних пісень.
В учнів виникло багато запитань, їх зацікавила дана тема.
Дивлячись на різнобарвіні виконання, ми паралельно порівнювали їх з давніми записами в книгах та журналах.
Діти розповідали цікаві розповіді з життя.
Після самостійних досліджень, група відправилася до оселі місцевої жительки, яка запросила нас і чекала з радістю. Коли ми зайшли до хати, то були приємно здивовані незвичайністю оформлення домівки.
Роговій Вірі Антонівні 75років, і в ці роки в її душі незгасає полум’яний вогник теплоти, різнобарв’я до національних звичаїв та обрядів. Скрізь куди неглянеш були присутні вишиванки. Майстриня показала свої роботи та розповіла про них цікаві історії.
Гарне враження на нас справила розповідь про два весільні рушники, які вона вишила для своїх онуків. Щоб їм щастило у подружньому житті, на рушниках вишила двох голубів, квіти та дрібні хрестики навколо них. Багато вишиванок майстрині було освячено отцем Георгієм.
Також господиня вишила безліч сорочок. Першою в її житі вишивкою стала сорочка для майбутнього чоловіка. Раніше, говорила вона, було традицією щоб кожна дівчина вишила сорочку для свого нареченого. Обов’язкова техніка виконання виробу. По краях сорочки ( поділ, нижня частина рукавів,горловина) повинні бути вишиті червоними нитками. Але всеодно для вдосконалення, майстриня дабавляла туди трішки якихось дрібних ниточок з проблиском. Багато вишила серветок, наволочок, скатертей, сорочок, рушників, але не всі вони збереглися до цього часу. Показала господиня унікальну роботу, яку виконала на своєрідній тканині, схожій на мішковину. На витворі зобразила дівчину і козака в українському одязі. Та використала слова з відомої народної пісні «Несе Галя воду...», які вишила над малюнком.
Вислухавши чарівні розповіді, оглянувши обдаровані роботи, ми вийшли з домівки немов з музею під впливом приємних почуттів. Із всього побаченого, зробили для себе декілька висновків. Вишивання- захоплююче заняття, під час якого розвивається працелюбність, творче ставлення до праці, охайність, формуються навички та вміння, які знадобляться в житті. З кожним роком наше майбутнє вдосконалюється даючи нам більші можливості, але національні надбання і традиції були, є, і будуть завжди в побуті.
Головними завданнями нашої подальшої роботи є вдосконалення своїх вмінь з техніки вишивання, збір матеріалів та підготовка до Всеукраїнської етнографічної експедиції «Україна Вишивана» - потрібно вишити карту області.
культури українського народу.
Це один із найдавніших, найбільш масових і розвинених видів народної творчості в Україні.
Тема дослідження:
Вшанування української вишивки та, застосування її у побуті, знайомство з майстрами.
Мета групи:
- зібрати і дослідити орнамент та символіку вишивок;
- освоїти різні техніки вишивання;
- у ході досліджень, пошуків, зафіксувати та належним чином оформити всі зібрані матеріали;
- дослідити застосування вишивки в житті народу(обрядові речі, побутові предмети та одяг, твори мистецтва);
- обовязково зберегти та продовжити традиції мистецтва української вишивки.
«Мені сорочку мама вишивала,
неначе долю хрестиком вела...»
Зібравшись на засідання, колектив нашої групи, обговорив план та деталі роботи по дослідженню застосування вишивки в житті народу(конкрено наших односельчан).
Для дослідження ми взяли роботи берегині українських народних традицій - Рогової Віри Антонівни. Обговорювали основні призначення вишивки - прикрашання одягу та інтер’эрно-обрядових тканин. Любить майстриня вишивати, і в процесі наспівувати ліричних пісень.
В учнів виникло багато запитань, їх зацікавила дана тема.
Дивлячись на різнобарвіні виконання, ми паралельно порівнювали їх з давніми записами в книгах та журналах.
Діти розповідали цікаві розповіді з життя.
Після самостійних досліджень, група відправилася до оселі місцевої жительки, яка запросила нас і чекала з радістю. Коли ми зайшли до хати, то були приємно здивовані незвичайністю оформлення домівки.
Роговій Вірі Антонівні 75років, і в ці роки в її душі незгасає полум’яний вогник теплоти, різнобарв’я до національних звичаїв та обрядів. Скрізь куди неглянеш були присутні вишиванки. Майстриня показала свої роботи та розповіла про них цікаві історії.
Гарне враження на нас справила розповідь про два весільні рушники, які вона вишила для своїх онуків. Щоб їм щастило у подружньому житті, на рушниках вишила двох голубів, квіти та дрібні хрестики навколо них. Багато вишиванок майстрині було освячено отцем Георгієм.
Також господиня вишила безліч сорочок. Першою в її житі вишивкою стала сорочка для майбутнього чоловіка. Раніше, говорила вона, було традицією щоб кожна дівчина вишила сорочку для свого нареченого. Обов’язкова техніка виконання виробу. По краях сорочки ( поділ, нижня частина рукавів,горловина) повинні бути вишиті червоними нитками. Але всеодно для вдосконалення, майстриня дабавляла туди трішки якихось дрібних ниточок з проблиском. Багато вишила серветок, наволочок, скатертей, сорочок, рушників, але не всі вони збереглися до цього часу. Показала господиня унікальну роботу, яку виконала на своєрідній тканині, схожій на мішковину. На витворі зобразила дівчину і козака в українському одязі. Та використала слова з відомої народної пісні «Несе Галя воду...», які вишила над малюнком.
Вислухавши чарівні розповіді, оглянувши обдаровані роботи, ми вийшли з домівки немов з музею під впливом приємних почуттів. Із всього побаченого, зробили для себе декілька висновків. Вишивання- захоплююче заняття, під час якого розвивається працелюбність, творче ставлення до праці, охайність, формуються навички та вміння, які знадобляться в житті. З кожним роком наше майбутнє вдосконалюється даючи нам більші можливості, але національні надбання і традиції були, є, і будуть завжди в побуті.
Головними завданнями нашої подальшої роботи є вдосконалення своїх вмінь з техніки вишивання, збір матеріалів та підготовка до Всеукраїнської етнографічної експедиції «Україна Вишивана» - потрібно вишити карту області.
Для дослідження ми взяли роботи берегині українських народних традицій - Рогової Віри Антонівни. Обговорювали основні призначення вишивки - прикрашання одягу та інтер’эрно-обрядових тканин. Любить майстриня вишивати, і в процесі наспівувати ліричних пісень.
В учнів виникло багато запитань, їх зацікавила дана тема.
Дивлячись на різнобарвіні виконання, ми паралельно порівнювали їх з давніми записами в книгах та журналах.
Діти розповідали цікаві розповіді з життя.
Після самостійних досліджень, група відправилася до оселі місцевої жительки, яка запросила нас і чекала з радістю. Коли ми зайшли до хати, то були приємно здивовані незвичайністю оформлення домівки.
Гарне враження на нас справила розповідь про два весільні рушники, які вона вишила для своїх онуків. Щоб їм щастило у подружньому житті, на рушниках вишила двох голубів, квіти та дрібні хрестики навколо них. Багато вишиванок майстрині було освячено отцем Георгієм.
Також господиня вишила безліч сорочок. Першою в її житі вишивкою стала сорочка для майбутнього чоловіка. Раніше, говорила вона, було традицією щоб кожна дівчина вишила сорочку для свого нареченого. Обов’язкова техніка виконання виробу. По краях сорочки ( поділ, нижня частина рукавів,горловина) повинні бути вишиті червоними нитками. Але всеодно для вдосконалення, майстриня дабавляла туди трішки якихось дрібних ниточок з проблиском. Багато вишила серветок, наволочок, скатертей, сорочок, рушників, але не всі вони збереглися до цього часу. Показала господиня унікальну роботу, яку виконала на своєрідній тканині, схожій на мішковину. На витворі зобразила дівчину і козака в українському одязі. Та використала слова з відомої народної пісні «Несе Галя воду...», які вишила над малюнком.
Вислухавши чарівні розповіді, оглянувши обдаровані роботи, ми вийшли з домівки немов з музею під впливом приємних почуттів. Із всього побаченого, зробили для себе декілька висновків. Вишивання- захоплююче заняття, під час якого розвивається працелюбність, творче ставлення до праці, охайність, формуються навички та вміння, які знадобляться в житті. З кожним роком наше майбутнє вдосконалюється даючи нам більші можливості, але національні надбання і традиції були, є, і будуть завжди в побуті.
Головними завданнями нашої подальшої роботи є вдосконалення своїх вмінь з техніки вишивання, збір матеріалів та підготовка до Всеукраїнської етнографічної експедиції «Україна Вишивана» - потрібно вишити карту області.